плачеш?" - "Тому що я - жінка." - "Я не розумію!" Мама обійняла його і сказала: - "Цього ти не зрозумієш ніколи." Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причин?" - "Всі жінки іноді плачуть без причин", все, що зміг відповісти батько. Потім хлопчик виріс, став чоловіком, але не переставав дивуватися: - "Чому ж жінки плачуть?" Нарешті, він запитав у Бога. І Бог відповів: - "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі такі сильні, щоб тримати весь світ, і такі ніжні, щоб підтримувати дитячу голівку. Я дав їй дух настільки сильний, щоб винести пологи і інший біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають, і вона піклується про полеглих, і хворих, і втомлених, не скаржачись. Я дав їй доброту любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я дав їй силу підтримувати чоловіка, не дивлячись на всі його недоліки. Я зробив її з його ребра, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не заподіє дружині біль навмисно, але іноді випробовує її силу і рішучість стати поряд з ним, без коливань. І нарешті, Я дав їй сльози. І право проливати їх де і коли необхідне. І тобі, син Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці або манікюрі. Її краса в очах, які відкривають двері до її серця. Тому місцю, де мешкає любов.