Весела посмішка змінилася думками
Завмерли тіні, падаючи вниз
Тобі сказала тихо: "Йди до мене...
І на шляху своєму не спинись"
Коли рука по тілові ковзнула
А очі бачити відмовилися світ
Коли земля у вічності тонула
Горіло серце, там де був лиш лід
Коли прокинувшись в напівпустій кімнаті,
Зустріла погляд твій удалині
Акорд потрібний намагавсь ти відшукати
На грифі тім, чи то в моїй душі
Слова пусті змінилися думками
Завмерли зорі прагнучи небес...
За миті ті віддати я готова
Усе минуле і майбутнє, певно, теж.