Ти давав мені наснагу жити
Не корив, сама пішла в полон
Я клялась, клялась тебе любити,
Але хтось згасив душі вогонь
Небагато сліз було пролито
Наче сон, нічого й не було
Підростають швидко твої діти,
Я в нову сім'ю несу тепло
Запита донька, в сльозах омита,
Чом болить душа, пульсує кров?
Скажеш: «Доню, можна все простити,
Не забути – зраджену любов…»
Я своїх синів навчу любити
Розповім про ласку і добро
Що поклявшись, треба все зробити,
Щоб нікому болі не було.
Ресторанчик знову привідкритий
Вечір, наодинці я і ти...
Я скажу: «Все ж вміли ми любити»,
Скажеш ти: «Зуміли зберегти…»