| Неділя, 19.04.2026, 08:45 Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Головна | Мій профіль | Вихід | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Персональний сайт Катерини Іщук | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Меню
| Так ніжно ранок цілував, Неначе вперше. Волосся вітер розвивав, Де я була. Босоніж Вранішню росу кидав до серця, Тим чарував. Я тим жила. В свої обійми прийняла Ранкова тиша, І насолоди ті дала, яких нема Ні тут, ні там, Де шепіт в крикові озветься Одна лиш мить. Я не одна. В свої тенета завела Безодня ночі, В щасливий сон окутали зірки. От лиш проснуся я, відкрию свої очі Ти в них поглянь І сам все зрозумій. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |