В свиту сіру осінь огорнулась Сльози людські, осені дощі Як і я вона, не схаменулась, Залишивши осад на душі. Скажеш ти: навіщо повернулась? Відлітають птахи восени Я ж мов птаха, в холоді тонула Від людей байдужої руки. Журавлі курличуть при польоті, Це з домівками прощаються вони Я ж у крику тім, благала допомоги Та шкода, ніхто не зрозумів! Серце в клітці довго не пробуде, Гине птаха й там, на чужині Весни птахам жити допоможуть Весни птахам, але ж не мені... Прилітають птахи з першим сонцем, Інші гинуть важко на путі Нагодуй, відкрий для них віконце І зустрінь мене в своїм житті.
