| Неділя, 19.04.2026, 10:33 Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Головна | Мій профіль | Вихід | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Персональний сайт Катерини Іщук | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Меню
| Посеред люду, край хатини Так гірко плакала дитина. Матусю в кожнім убачала, Все рученята підіймала. Та в метушні, у грі пожежі, «Добра» б побільше врятувати Хапали гроші і одежі, А на дитину наплювати! І чим скажіть о та дитина В дорослих світі завинила? У чім була її провина? Вона ж любові лиш хотіла… Палає погляд так спекотно Нема ні дому, а ні мами! Одна лишилася самотня, - Лиш на душі жорстокі рани. Вогонь затих, розбіглись люди, На попелищі ледве тліло, А з тим вогнем, у тій хатині В дитини серденько згоріло! | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |