| Вівторок, 28.04.2026, 14:44 Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Головна | Мій профіль | Вихід | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Персональний сайт Катерини Іщук | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Меню
| Вже не почуєш слів моїх «Кохаю», І не скажу, що я тебе люблю. Ти зрозумій, мій милий, я прощаюсь, Стомившись у чеканні, - я іду! Не обіцяю я про все забути, Бо пам’ять, наче, скарб у глибині Де, при бажанні можна зазирнути В ті, неправдиві, та такі прекрасні дні! Між сірих буднів казку я створила, І захопилася у тій шаленій грі. За течією, я життя пустила… Жила у мріях, а чи то в туманнім сні? Ще буде боляче нестерпно, розумію Зрошу обличчя слізьми ще не раз, Та лише мрією, - я жити не зумію Вогонь підтримувати треба по всяк час! Я кожну мить пронесену крізь казку, Надійно в серці власнім затаю Зустрінеш ти в житті ще ніжність, ласку, Та вже не я шептатиму «Люблю»! Ми надто довго грали різні ролі. Скінчилась гра, актори, на поклін! Не стану я твоїм Заїром долі, - Згоріла сила в серці вогнянім.. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |