Небо плаче дощами,
Хмари сонце закрили ,-
Десь невідані власті
Невинну душу згубили!
Збунтувалося море,
Проявило хвиль силу,
Всі спокійно дивились
Як душа голосила….
Шумом грому покрило,
Загорілося небо , -
А душа промовляла
Вже нічого не треба!
Пролунав вирок суду,
Серце наче замліло
Раптом з натовпу: Стійте!
Кинув хтось так не сміло
Та було надто пізно,
Меч у груди встромили
Душа глянула, зверхньо,
І у вічність злетіла…
Впало тіло до долу,
Все навкруг посвітліло
Вбили душу невинну,
А тоді зрозуміли