Найбільше ранить людська зрада,
Вона і мучить і болить,
Втрачає сенс усяка рада, -
Коли образи вир бурлить!
Глянь людям в вічі, - їх ховають,
Але даремно, вже не час:
Вже більше дива не чекають,
І казку пишуть не про нас.
В людей давно вже інші цілі
Не так кохають, інше ждуть,
Готують люди інші чари,
Води цілющої не п’ють.
Не помирає білий лицар
В бою за честь і доброту,
Забув Ромео про Джульєтту;
І Дартаньян кохав не ту!
Змінився люд, здійснились мрії,
Макдональдс світ заполонив
Ми маєм те, чого просили
Отримав те, чого хотів.
Вітри надії прошуміли,
Чесноти ріки протекли…
Сказали ні й не зрозуміли,
Що тим погодилися ми.
Бо вже людське не важить слово,
І мрії зраджують святій.
Для переможених – фанфари
Для переможців – тихий дзвін
Спинись, народе, схаменися!
Надія й вихід завжди є
До поки сонце в небі світить
І джерело цілюще б’є!