Згасають зорі на світанку,
Стихає хвиля по весні
Коли говориш, - то відверто.
А вірші пишеш, - то мені!
Та мрії гаснуть як забудеш
Бажання зникне як підеш
То що ти зробиш як полюбиш?
Куди звернешся, повернеш?
І ти мовчиш, я розумію
Сказати нічого, слова…
Та чи простити я зумію
Це дуже важко, жар пала
У серці тім, де лютий холод
Образ і запалу стіна
Не дасть мені забути голос
Чи звук мовчання, що луна.