Ти не вперше згадаєш про мене,
Як огорне у свиту пітьма.
Не пролине промінням із неба
Та надія, і віра ота!
Часто згадую я подарунком
Наша зустріч, напевно, була
Знову візьмеш долоню у руки
І промовиш: єдина, одна!
Я у відповідь знову всміхнуся,
Подивлюсь і як вперше скажу:
Слова гарні твої і пророчі
Та лише я їм віри не йму.
В чому річ? несміливо спитаєш.
Я промовлю відомі слова:
Ти на мене ще досі чекаєш,
Та на жаль я давно не твоя!
Інша доля, і інші розмови,
Інші цілі, й бажання не ті.
Про щось інше шепочуть діброви,
Інші птахи щебечуть пісні.
Чи потрібна скажи та розмова?
Ми не в силі змінити життя
Якщо доля нам бути з тобою
Перепишем щоденник буття